Багато хто вважає, що дуже легко можуть відрізнити російське прізвище від єврейського. А тим часом є такі «замасковані» прізвища, які, здавалося б, ніяк не приймеш за єврейські, проте це так. Про цей факт іронічно натякали ще Ільф та Петров – згадайте знамениту компанію «Галкін, Палкін, Малкін, Чалкін та Залкінд» із «12 стільців».
Ось приклади таких «псевдоруських» прізвищ, які насправді мають зовсім не російське коріння.
Як усе почалося
Почнемо з того, що найбільше масово євреї переїжджали до Росії в період правління Катерини ІІ – після того, як сталося приєднання Польщі, з Європи пішов великий приплив дітей Сіону. Але й раніше на російській землі жили євреї.
Наприкінці 1804 року у Росії видали «Положення про євреїв». Ще через півстоліття вийшов закон, який забороняє представникам цього народу змінювати прізвище навіть після зміни віри, проте більшість євреїв, що населяли тоді Росію, прізвищ не носили зовсім. Тому керівник міністерства юстиції Державін наказав давати євреям, які проживають у Росії, російські, українські та білоруські прізвища або «слов’янізувати» вже існуючі.
Що стосується «замаскованих» прізвищ, необізнану людину вводить в оману саме їхнє «російське» звучання, яке їм надає закінчення «-ів» або «-ін», а також корінь, який теж може сприйматися як російська.
Втім, у деяких випадках він справді російський. Або українська. За старих часів дуже часто євреям, які жили на російській, білоруській, українській землі, давали прізвища, пов’язані з їхніми професіями, якими традиційно в Росії займалися саме представники цього східного народу. Усі чудово знали, що ці прізвища мають саме євреї. Наприклад, знаменитий радянський (а згодом – американський) актор Савелій Крамаров, який, як відомо, був євреєм і не приховував цього, отримав своє прізвище від українського слова «крамниця» (магазин) чи «крам» (товар). Його батько був адвокатом, а ось більш далекі предки, судячи з усього, тримали крамницю чи крамницю.
А знамениті співвітчизники Дмитро Пєвцов та Володимир Співаков, так само як і Геннадій Хазанов, отримали свої прізвища від предків, які співають при синагозі. Пояснимо, що хазаном називають кантора, який читає молитву від імені присутніх.
Ось ще кілька таких фахових прізвищ – Школярів, Шевців, Красильників. Школяр – це служниця в українській православній церкві. Часто на таку роботу йшли саме небагаті євреї. Красильники і шевці серед ремісників теж були євреями (за рідкісними винятками), і в дореволюційній Росії всі знали, що носити таке прізвище російська не може. До речі, прізвище Портнов (варіант на ідиш – Шнайдер) теж вважалося єврейським.
Ще одне дуже поширене російське прізвище, яке має єврейське походження (хоча деякі її власники це заперечують) – Винокуров. Справа в тому, що винокур – це людина, яка займається кустарним виготовленням вина та горілки (винокурінням), і цей бізнес до революції був також поширений у євреїв. Приклад носія такого прізвища, що має семітське коріння, – гуморист Володимир Винокур.
Цікава історія та прізвища Козаків (похідна – Козачков). За старих часів у Росії її традиційно отримували євреї з південних регіонів, які мали торговельні відносини з козаками.
А ось прізвища Поляків та Німців їхні володарі-євреї отримали, як нескладно здогадатися, не від професій, а від предків, які приїхали до Росії з Польщі та Німеччини відповідно.
Славнозвісний Галкін-Малкін
Ще більше єврейських прізвищ, «замаскованих» під росіяни, мають закінчення – «ін». Це, наприклад, Кобрин, Рохлін, Лейкін, Бунін, Долін, Сєчін або той самий Малкін. А ось прізвище Галкін може належати як єврею, так і російській. З одного боку, її носив древній дворянський рід. З іншого – це прізвище в наш час носять занадто багато євреїв, які абсолютно не приховують своєї національності, так що навряд чи це випадковість. До речі, є версія, що прізвище Галкін спочатку було прізвиськом.
Набагато простіше впізнати прізвища на «ін» та «-ів», утворені від традиційних єврейських імен або «посад». Це, наприклад, Райкін чи Раєв (від імені Раю), Мойсеєв (від імені Мойсей), Левітін (від «левіта») чи Шагалов (від «крокала»). А ось із прізвищем Абрамов не все так однозначно. Її носять і євреї, і росіяни, оскільки за старих часів Абрамами називали дітей і в російських сім’ях.
До речі, поширена думка про те, що саме закінчення прізвища на «-ий» говорить про належність людини до єврейської національності, є помилковим. Так, наприклад, прізвища Мединський та Жириновський – єврейські, а Преображенський та Седлецький – ні (російська та польська відповідно).
Не всі поголовно євреї і серед носіїв прізвищ із закінченням “-іч”. Вони поширені, наприклад, серед білорусів та знову ж таки поляків. Така асоціація виникла саме через те, що євреї, які оселилися в Польщі та Білорусії, щоб не виділятися, часто перетворювали свої прізвища на місцевий лад.
Євреї брали собі прізвища, схожі на польські та білоруські.
